Іду я шляхом розпеченим,
Мов стриножена, заворожена.
Всі незгоди стають- недоречними,
Всі думки на мрії помножено.
Возвеличую край шевченковий,
Мовограй у душі плекаючи.
Не думками – ділами, вчинками
До одвічних стежок вертаючи.
Мов та Мавка співуча, лесина,
По стежках лісових, несхожених,
Пустотливим малим перелесникам
Дивослово в серцях примножую.
Як Франко,щоб скалу рубаючи,
Не злякались життя премудростей,
Щоб дитинство минало граючись,
Щоб снаги додавалось в юності.
По краплинці складаю гронами
У душі своїй недосвідченій
Трудові шляхи педагогів,
Щоб і праця ставала піснею,
Щоб у міти душею глянути в душу,
Мріями переповнену,
Щоб
уміти серце віддати дітям
Й лишитись в споминах.
Й сто порад Сухомлинського втіливши,
Заучивши життя уроки,
Серед бурь і незгод уцілівши,
До мети йти сміливим кроком.
Немає коментарів:
Дописати коментар